ПРИГОРОДЕЦЬКИЙ МЛИН І БАСТІОН «ЛЕБІДЬ»
Джерельні витоки архітектурного уособлення мукомельної справи у Збаражі сягають початків ХVІІІ ст., хоча на, так званому, „берлінському плані“ облоги Збаража 1649 р. в районі бастіону „Лебідь“ уже показано млин. В той час це були, як правило, дерев’яні споруди біля річки з гідроприводним механізмом. Не дивно, що після спалення міста військами Ібрагіма Шишмана і Петра Дорошенка у 1675 р. будівництво млинів довелося розпочинати заново.
Ретроспектива млинарства на Збаражчині подає існування млина ще в 1688 р. в оренді якогось Леська Мельника. В 1717 р. один із збаразьких млинів належав Прокопові Хмільнику, братам Іванові та Стефанові Мельникам. У 1756 р. на Залозецькому передмісті стояв млин, що належав Стецькові та Ількові Мельникам. На жаль, визначити локалізацію цих млинів тепер дуже важко, особливо що стосується зазначеного млина на Залозецькому передмісті. В австро-угорський період джерела наводять у Збаражі млини (Mühlen): Білєра Е. Д./ Ізраель Перля (орендар)/Захарасевіча; на Залужжі турбіновий млин орендує Мозес Аксельрод, а на Ст. Збаражі — власником є Мозес Е(А)йзенберг. Польська періодика міжвоєнного періоду у Збаражі фіксує млини Е. Д. Білєра, „Під Муром“ (вл. Явец Е.), К. Захарясевіча і спілка. В цьому переліку „Пригородецький“ млин отримав назву – „Під Муром“, так як, дійсно, знаходився під зовнішнім оборонним муром Збаразького замку. „Плян“ Збаража Я. Бучинського називає його „Водяний млин (під муром)“. По вул. Данила Галицького, № 8 у Збаражі, з охоронним № 156-М біля дамби на р. Гнізна знаходиться пам’ятка культурної спадщини під назвою „Млин“, який отримав в народі назву „Пригородецький“, оскільки знаходився на Пригородку. „Паспорт історичної пам`ятки. Короткі відомості“ констатують, що споруда була збудована з каменю і цегли у 1780 р. за В. Потоцького на новій греблі, у 1867 р. Зазнала модернізації, а в 1912 р. – на ній встановлено турбіну. У 1925 р. на млині встановлено динамо-машину для освітлення будинків міщан за відповідну оплату (функціонувала до 1939 р.). В 1950 р. споруда млина піддається капітальному ремонту і тут відкрито столярну майстерню, а в 1960 р. – закрито і за призначенням не використовується. Частково відремонтований у 1990-х роках ХХ ст. Зараз – на балансі НЗ «Замки Тернопілля», проведено зовнішню реставрацію.
БАСТІОН „ЛЕБІДЬ“. Великою популярністю в 70-80-х роках минулого століття у Збаражі користувався оборонно-фортифікаційний об’єкт зовнішньої лінії мурованих укріплень замку, що знаходиться на сучасній вулиці Данила Галицького. На терасі цього, умовно бастіону, розташовувалось в період „розвинутого соціалізму“ кафе під назвою „Лебідь“, де мали змогу „відпочити і тілом, і душею“ як збаражани, так і гості міста…Об’єкт є пам’яткою культурної спадщини національного значення під № 661/1 під назвою „Оборонні мури та бастіони ХVІІ ст.“.
Локалізація бастіону безпосередньо біля греблі (яка утворює Базаринецький став) обумовлена необхідністю військового захисту цього стратегічного об’єкту, який забезпечував обмеження суходільного доступу до Пригородка міста з північно-східної сторони. Час спорудження укріплення (як і решти периметру) можна умовно визначити кінцем першої половини ХVІІ ст. (до 1649 р.). Перше підтвердження існування цього бастіону в той час знаходимо на так званому, „берлінському плані“ періоду облоги, потім на мапі фон Міга 1779-1783 рр., кадастрі 1830 р. і подальшому картографічному матеріалі.
Якщо призначення бастіону, як такого, це обстріл передпілля з чол (фасів) та простріл вздовж прилеглих куртин з фланків, то завданням цієї споруди, перш за все, була охорона греблі та фланкування західної куртини до в’їздової брами зовнішнього оборонного периметру. Відстань між бастіонами північної куртини надто велика, тому вона була підсилена прямокутним бастіоном, типу „piata forma“. Оскільки в нашому бастіоні не було передбачено бійниць і стрільниць, то обстріл, скоріш за все, вівся з надшанців.
Правдоподібно, що цілісність укріплення не була порушена протягом всього історичного періоду, тому до нашого часу бастіон дожив у первозданному вигляді. Після певних, не дуже приємних, подій „Лебідь“, як „точка“, був ліквідований, дерев’яні сходи зігнили і були демонтовані, а тераса укріплення перетворена на чудовий оглядовий майданчик для фотосесій панорами міста і ставу. Об’єкт був і залишається таким же, але особисті пригоди та історії, пов’язані з „Лебедем“, у кожного різні..!