"ПОЛЬСЬКА ДІЛЬНИЦЯ"
На лівому березі р. Гнізна, навпроти «Чорного мосту», між «Горбом» і «Підзамчем» у ХVІІІ ст. почала формуватися, так звана, «Польська дільниця». Посередині майдану, навколо якого знаходяться, в основному, адміністративні та культурно-релігійні об’єкти польської громади міста, у 1898 р. до 100-річчя з дня народження поета поета Адама Міцкєвіча було встановлено пам’ятник з його профільним барельєфом та назвами творів. Монумент було пошкоджено і вкинуто до річки в період становлення влади ЗУНР у 1919 р. та відновлено у 1920 р. командиром 5-ї Львівської дивізії, генералом Владиславом Єнджейовським. Чергового знищення пам’ятник зазнав в тому ж 1920 р. червоними козаками Віталія Примакова, а після відходу радянських військ від Збаража старанням міщан і 51 полку його було відновлено і урочисто відкрито 29 червня 1921 р. У зв’язку із встановленням у 1954 р. на цьому місці пам’ятника Б. Хмельницькому (до 300-річчя Переяславських угод) монумент А. Міцкєвіча було перенесено у Призамковий парк. Як свідчить напис на нижній тумбі, реставрація проводилась у 1970 р. та в 2015 р. (польськими реставраторами під керівництвом проф. Януша Смази). Навколо пам’ятника, проти годинникової в різний періоди були збудовані наступні будинки та споруди.
По ліву руку від Б. Хмельницького знаходиться колишній польсько-русинський торговий центр під назвою «Соболівка», споруджений в першій половині 30-х років минулого століття на власних парцелях збаразькими нотаріусами Вацлавом та Францішком Соболями, як альтернатива єврейській роздрібній торгівлі у центрі міста. «Русини приступили до будови великих складів та шпихлірів для збіжжя, спілка молочарів буде будувати велику повітову молочарню, «Товариство бджолярів» – нову велику медогонку, Товариство народної школи – власний будинок із великою світлицею, а кілька польських родин приступили до будови житлових будинків і вілл. Розмах потужний. Дай Бог, щоб …славний історичний Збараж полишив характер брудного, типового жидівського міста, яким є зараз”, – писала тоді польська преса. А голова Збаразького відділення Подільського краєзнавчого товариства Генріх Шляський у книзі «Zbaraż w przeszłości i teraźniejszości. Opis historyczno-krajoznawczy powiatu», 1934 р., зазначав, що «…в Тернопільському передмісті серед мальовничих будиночків, оточених городами, виділяється великий будинок «Сокола» і будинок т. зв. «Соболівка», в котрому розміщується Повітова Комендатура Поліції Паньствової і місцевий постерунок…». В радянський період тут фукціонував готель та кафе «Гостинка», відома в народі, як «Нижня чайна». На даний час приміщення використовується, як широкопрофільний торговельний заклад та житло.
Далі, за «Соболівкою» знаходиться презентабельний будинок колишнього польського спортивно-гімнастичного товариства «Сокіл», спорудження якого розпочалося у 1908 р. при допомозі керівник Товариства „Сокіл“ в Галичині (1892-1908), редактор „Przewodnika Gimnastуcznego „Sokoł”, уродженця Збаража Антонія Дурського. „Архів Збаразького конвенту“ писав тоді, що „дня 2 червня 1910 р. відбулася посвята будинку тутешнього Сокола. Посвяту здійснив ксьондз-прелат Волєслав Др. Твардовський — декан з Тернополя». Протягом 1914-1917 рр. споруда була штабом та лазаретом бельгійського бронедивізіону АСМ, який квартирував у Збаражі в період І-ї світової війни. В 20-30 роках ХХ ст. будинок «Сокола», який мав декілька малих залів і один великий, був осередком культури не тільки польської громади, а й використовувався для різних імпрез українців та євреїв. У 1940 р. тут було створено Збаразький повітовий (згодом — районний) Будинок культури, була бібліотека, театральна студія, хорова капела тощо. Зараз тут функціонує Центр культури і дозвілля Збаразької громади.
Рухаючись проти годинникової стрілки на пагорбі знаходиться три споруди, відомі, як «Три будинки на Підзамчі». Перший – це «другий» будинок Повітового староства, який було збудовано майбутнім власником і бурґомістром Збаража Емілем Явецом орієнтовно у 1906 р., який, згідно протоколів його допиту НКВС, збудував “два больших дома, которые здавал под оренду, один польскому суду, а второй ПОВИТОВОМУ СТАРОСТЕ”. Часопис “Діло” за 15(28) вересня 1905 року повідомляє, що “Видїл повітовий в Збаражи наміряє [протягом одного року] побудувати власний дім для Репрезентації повітової». За всю свою історію в цьому будинку фінкціонували Збаразький ГалРевком, райком КПБ(У) і КПРС (до 1973 р.), РАПО, ДІАЗ, редакція газети «Колгоспне життя» (до 1990 р.), а тепер адміністрація НЗ «Замки Тернопілля». Другим будинком був Повітовий суд та тюрма (тепер — військомат), а третім, збудований найраніше, був «перший» будинок Повітового староства, потім Скарбовий уряд повіту, а нині відділ поліції. Кожен має свою унікальну історію, але формат видання не дозволяє висвітлити її в повному обсязі.
Наступним будинком «Польської дільниці» є колишній готельно-ресторанний комплекс «Брістоль», фундатором якого був Мєчислав Гертріх-Воленський, який мешкав на вул. М. Шашкевича (тепер — Стуса), № 18 і працював державним нотаріусом у Збаражі з 1920 по 31 серпня 1939 р. Саме в цей період арх. Я Станкєвичем в стилі «модерн» і було збудовано цей особняк. В різні часи тут функціонували «ресторація пані Рудзікової», нотаріальна контора М. Гертріха-Воленьского, контора колгоспу, палац піонерів з фотогуртком, шаховою секцією, художньою студією і т. п., адмінбудинок фінуправління РДА, а зараз — архів та інші установи громади.
Поняття «Польська дільниця» є чисто умовною назвою, бо серед переважної більшості адміністративно-господарських та культурно-спортивних польських будинків, були і споруди представників і інших національних груп. Так, наприклад, поряд «Брістоля», біля старого «Чорного мосту» знаходився, так званий, «шинок Френкеля». “Протокол санітарної комісії у Збаражі” від 10 жовтня 1935 р., складений комісією в складі голови — заступника старости Станіслава Зайця, бурмістра Антонія Тица, повітового лікаря Юліана Попеля, міського лікаря Людвіка Ландау, депутата міської ради др. Боруха Пудлєса, заступника бурмістра Міхала Шубера, міського стражника Александра Марецького та ін. в 4-му пункті зобов’язує “Френкеля Арона [що він] має вичистити пляц між річкою Гнізною і своїм домом від бур’янів і каміння”. В 30-х роках у Збаражі серед власників закладів торгівлі алкогольними напоями (“wyszynk trunków”) зазначені Альтшер М., Берлас Х, Енгель А., Кофлер К., Сегал Ф., Френкель А. та ін. Під час спорудження бетонного «Чорного мосту», через р. Гнізну у справі ДАТО під назвою «О постройте моста на реке Гнезне в Збараж», що охоплює часовий проміжок з 27 травня 1930 р. до 30 січня 1932 р., зазначено, що під час виготовлення проекту та перед, власне, будівельно-монтажними роботами, потрібно було отримати погодження прилеглих будинків, серед яких є і шинок А. Френкеля. В результаті підняття рівня насипу для нового мосту (а повінь 1906 р. різко підвищила рівень води, майже до 3 метрів) прилеглі до річки будинки (в т.ч. і А. Френкеля) опинялися значно нижче рівня терену. Крім того центральні двері будинку, що були орієнтовані на стару дорогу, опинялися з тильної сторони і потрібно було вибивати нові двері з протилежної. Вимоги власників частково були враховані державою і їм було виплачено розумну грошову компенсацію (але не в таких сумах, як вимагали «протестувальники» – 10-20 тис. злотих). Замість підняття «шинку Френкеля» на новий (вищий) рівень, були, просто, влаштовані сходи донизу, в обхід будинку… Під час другої світової війни в половині будинку знаходився приватний магазин промислових товарів Петра Адамовича, а в радянський період — ЗАГС та УТМР. Зараз тут функціонують туристичне агентство «Мандри» та швейна майстерня з виготовлення та ремонту одягу, продаж вишиванок.