Перша документально-картографічна згадка про периметр Ринкової площі нашого міста датується другою половиною ХVІІІ ст., коли на, так звану, “мапу обер-лейтенанта Фрідріха фон Міґа 1778-1783 рр. було нанесено витягнутий у меридіональному напрямку, прямокутник Ринку. Очевидно, що після знищення міської забудови центральної історичної частини Збаража військами гетьмана Петра Дорошенка та турецького візира Ібрагіма Шишмана у 1675 р., великий коронний гетьман і тодішній власник Збаразького князівства Дмитро-Єжи князь Вишневецький, отримавши 12-річні податкові канікули на відбудову міста, в першу чергу відбудовував Ринкове ядро. Через те, можна датувати цю забудову другою половиною ХVІІ ст. (1675-1682 рр.), проте, дослідження львівських архітекторів 1982 р. відсувають цей процес, майже, на століття назад.
У 1982 р., як зазначає у своїй праці відомий архітектор Юрій Вербовецький, “Львівська комплексно-архітектурно-реставраційна майстерня інституту “Укрпроектреставрація” Держбуду УРСР проводила інвентаризацію забудови центральної частини міста Збаража”. Колектив знаних львівських вчених-архітекторів, на чолі з Іваном Могитичем за результатами обстеження опублікував “Передпроектні дослідження…”, де окремі будинки Ринку датовані ХVІ ст. До їх числа віднесено у будинки, а в одному випадку відзначено, що “Будинок № 36 (тепер, № 28 — втрачений) фіксує містобудівельну структуру ХVІ ст. побудований на старих пивницях. В інтер’єрі — ренесанс”. Іншими словами, найдавніші і автентичні елементи підвалів з “хрестовими склепіннями” та інші архітектурні елементи будинків дозволили архітекторами віднести їх до ренесансу кін. ХVІ ст. Юрій Вербовецький у розділі “Стильова характеристика забудови” також відзначає, що “В будинку … на площі Ів. Франка виявлено конструкції ХVІ -ХVІІ ст., що дозволяє віднести цю забудову до часу ренесансу. До нашого часу вони дійшли з істотними змінами”, тобто, зазнали перебудови у ХVІІІ-ХІХ ст.
Наочним прикладом цього може слугувати південна стіна будинку єврейського “Кагалу”, де чітко видно кладку першого поверху, професійний аналіз якої може підтвердити гіпотезу згаданих архітекторів, як доконаний факт. Ринковий периметр не може складатися з 4-х будинків, тому, скоріш за все, і інші (сусідні) будівлі також належать до “високого ренесансу”, але стан їх перебудови та недоступність обстеження підвалів не дозволили тоді (1982) виявити найдавніші елементи ХVІ ст. Історіографічним підтвердженням таких висновків може бути щоденник Еріха Лясоти, який 06 липня 1589 р. на відстані “половини четверті милі» (близько 1 км) від м. Базар(инець) бачив саме це місто! А місто — це, в першу чергу, Ринок!
Францисканський кадастр 1830-1860 рр. „показує“ значну частину будинків усіх сторін Ринку, як муровану (червоною тушшю) і лише частину – дерев’яною (жовтою). Найменше мурованих будинків у північному пряслі — лише один будинок Озіяша Шейна, обстежений 1882 р. відомим археологом Адамом Кіркором.
У 20-х роках ХVІІІ ст. в центрі Ринкової площі Збаража розпочинається будівництво ратуші. Ця справа була доручена двом майстрам – Андрію Ставару («майстер мулярський»), а ім’я другого – невідоме. Це була «… кам’яниця в Ринку, де був міський уряд… Вона у хорошому стані, як всередині, так і ззовні (довкола). Тут є два столи, шафи під стінами, лави, один мурований підвал, другий – ні, вікна, віконниці…». Її вартість становила 3800 злотих. Однак, ця ратуша не збереглася (вірогідно, що в наступні роки вона зазнала руйнування. Йосифінська метрика (1785-1788 рр.) згадує уже іншу ратушу, котра «мурована, але ще не довершена, порожня» [ЦДІА у Львові ф. 19, оп. ХVІІ, од.зб. І. л. 37.]. Інвентар Збаража 1756 р. згадує 35 «ринкових будинків». «Інвентарний опис міста Збаража» 1835 р. описує ратушу міста як традиційний тип ратуші з невеликими приміщеннями, що призначалися для міської канцелярії, судової кімнати, ваги та служили різноманітним господарським цілям [ф. Осолінських, № 6505/ІІІ, с. 17-19]. Обов’язковим атрибутом Ринкової площі був колодязь, про існування якого довідуємося з «Постанови доброго порядку в місті Збаражі», виданої Ю. Потоцьким у 1721 р., де він наказує влаштувати в місті два колодязі «…подібно, як на ринку». «Студня з дахом на ринку» фігурує також і в Йосифінській метриці [ЦДІА у Львові, ф. 19, оп. ХVІІ, од.зб. І, л. 38].
Південна частина Ринкової площі міста в джерелах 20-х років минулого століття має назву “Ринок Вільсона”. Правдоподібно, що свою назву вона отримала на честь 28 президента США, лауреата Нобелівської премії миру, учасника Паризької мирної конференції, співавтора Версальського мирного договору, ініціатора створення Ліги Націй — Томаса Вудро Вільсона. Увага до його особи в тогочасній Польщі була не випадковою, адже саме завдяки „14-ти пунктам“ В. Вільсона „Народи Австро-Угорщини, місце яких у Лізі Націй ми хочемо бачити огородженим і забезпеченим, повинні (були- вставка автора) отримати найширшу можливість автономного розвитку (пункт 10).А 13-й пункт чітко визначав, що „Повинно бути створено НЕЗАЛЕЖНУ ПОЛЬСЬКУ ДЕРЖАВУ, яка повинна включати в себе всі території з незаперечно польським населенням, якому повинен бути забезпечений вільний і надійний доступ до моря, а політична і економічна незалежність, так само як і територіальна цілісність, повинні бути гарантовані міжнародним договором“. Через те у 1924 р. одна з площ Варшави отримала назву на честь цього президента США, а в 1933 р. Двірцева площа (за Австрії — Стаціонплятц) Львова також була перейменована на честь Вудро Вільсона (перше слово імені Томас, практично не використовувалося). Якщо відому назву північної частини збаразької площі прив’язують до скасування панщини і отримання „вольнОсці“ (з часом перейменовано на Ринок Пєрацького), то встановити попередню назву її південної частини, поки що, не вдалося. Ринок Вільсона у Збаражі обмежувався будинками, які на даний час є пам’ятками культурної спадщини місцевого значення по вул. Майдан Івана Франка 16-28 (західна сторона, ох. № 143-146, 148, 149) та 30-42 (південна сторона, ох. № 150-154). В часі німецької окупації міста 1941-1944 рр. центральна площа носила назву «Hitlerplatz», під час радянської окупації 1944-1991 рр. — площа Жовтнева, а з 1991 р. — майдан Івана Франка.
Серед збережених споруд західної частини Ринку архітектурно і змістовно вирізняється будинок КАГАЛУ (міської ради єврейської громади) за адресою майдан Івана Франка № 26, хоча в кінці ХІХ ст. цей будинок належав Меєру Ауербаху, а „Zbaraż Stadt Israel Gemeinde“ (єврейська громада міста Збаража) розташовувалося на той час в дерев’яному будинку під кадастровим № 126 вище синагоги (по вул. Ш. Алейхема).
В північні частині площі у 1982 р., на місці спортивної площадки «другої» школи було встановлено пам’ятник В. Леніну, який через десять років було демонтовано і встановлено пам’ятник Івану Франку. Пам’ятник цьому поету, громадському діячу, який неодноразово відвідував Збаража, є пам’яткою культурної спадщини монументального мистецтва з охоронним номером № 1443-М (місцевого значення), що був взятий під охорону держави згідно наказу Управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації від 18.10.2005 р. № 112. Монумент відображає ростову скульптуру Каменяра у вишитій сорочці, піджаку з накинутим на плечі плащем, голова злегка похилена на груди, ліва рука на передпліччі правої, у якій книжка з вказівним пальцем поміж сторінок. Його було встановлено у 1992 р. на однойменному майдані м. Збаража, перед будинком колишньої школи, що носить його ж ім’я. Скульптор – В. Одрехівський, архітектор – В. Скочеляс.
