УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА (ТРИНІТАРСЬКИЙ КОСТЕЛ)
Перша писемна згадка про храм під назвою “cerkwa Оуспенія Naświętszej Matki Bożej zbaraskiej” датується 13-15 серпня 1700 р., коли візитатор церков і монастирів Збаразького намісництва о. Даниїл Коритинський, згідно постанови дідича Юзефа графа Потоцького «переводив» всі храми і монастирі Збаразького намісництва на унію. В тексті ця церква згадується, яка „мурована у вигляді хреста, після пожежі вся потріскала та вимагає негайного ремонту, але має нове добре покриття“. Архітектурна подібність сучасної Успенської церкви до Кам’янецького тринітарського костелу породила гіпотезу про фундацію цього монашого ордену у Збаражі за правління тодішнього власника Збаража Юзефа Потоцького († 1751). „Духовні святині Збаражчини“ (за О. Мандриком) пишуть, що „на місці старої церкви близько 1755 р. було споруджено сучасну, в стилі бароко, кам’яну однонавову церкву, яка своєю формою нагадує костел“.
Інформації про тринітаріїв у Збаражі дуже суперечлива і не підтверджується історичними даними джерелами. Польська дослідниця Мирослава Собчинська-Щепанська у своїй монграфії «Architektura trynitarzy na ziemiach dawnej Rzeczpospolitej» (2017) описує усі(!) відомі тринітарські храми зазначеного регіону. Стосовно Збаража вона пише: «Informacje o istnieniu placówek trynitarskich w Zbarażu i Bracławiu nie znajdują(!) potwierdzenia w źródłach. Wzmianka o klasztorze w Zbarażu po raz pierwszy pojawia się w Żychliński 1892, s. 35, …Fundatorem konwentu miał być Józef Potocki, wojewoda kijowski…». Т. Жихлінський у своїй «Золотій книзі Польської шляхти» (Познань, 1892) пишучи біограму Юзефа на Станіславові, Немирові, …і князівстві Збаразькому Потоцького, зазначає: «Відрізняє його велика побожність, виділяв значні кошти на будівництво власних монастирів і костелів – єзуїтський колегіум в Станіславові, конвент ОО. Бернардинів в Юзефові…, тим же Отцям в Збаражі костел відбудував знищений за турків. Там же збудував монастир ОО. Тринітаріїв і в Кротошині у Великопольщі… Помер 7 травня в Заложцях, а похорон відбувся у Станіславові…(Kuryer Polski z r. 1751)». Тобто, першоджерело (Т. Жихлінський) посилання про тринітаріїв у Збаражі не дає, але приписує Потоцькому спорудження виключно монастиря (а не костелу). Сумніви, щодо інформації Т. Жихлінського підсилює і його цитата «тим же Отцям (маються на увазі ОО. Бернардини) в Збаражі костел відбудував за турків знищений». Знищений пашою Ібрагімом Шишманом монастирський костел Збаража відбудовувався, якраз не Юзефом, а його сином Станіславом. Цей мурований храм, за стилістичними та історичними характеристиками, дійсно, належить до двох останніх декад ХVІІ ст., а фундатором, по всі вірогідності, був король Ян ІІІ Собеський, що мав би надати в той час місту Маґдебургське право і «поселити» тут тринітаріїв.
Стосовна авторства архітектурної концепції храму, то польський дослідник др. Єжи Ковальчик звертає увагу на «динамічний напрям в архітектурі Волині [і зокрема] на малу Успенську церкву в Збаражі 1755 р.», датування якої автор подає «згідно напису на фото з фондів Інституту мистецтв Яґелонського університету в Кракові», тобто, дає зрозуміти, що ці дані не є результатом його досліджень і можуть бути іншими. «Фронтон завіси фасаду церкви відсилає [нас] безпосередньо до роботи Борроміні – фасаду «Oratorium Filipinów» у Римі. У свою чергу, хвилястий фасад чітко сформувався під впливом іншої роботи цього великого творця – S. Carl o alle Quattro Fontane». Справжнє прізвище Франческо Борроміні – Francesco Castelli (1599-1667 рр.), як і автора адаптації проєкту В. Скамоцці замку у Збаражі – Маттео Кастеллі (італ. Matteo Castelli; бл. 1555—1632)! Не виключено, що вони були близькими родичами.?! Таким чином, чітко простежується римський слід в історії будівництва храму. Оскільки, Ф. Борроміні/Кастеллі (†1667) і Маттео Кастеллі (†1632) померли рано, то, теоретично, проєкт Успенської церкви могли розробити їх племінники Андреа і Антоніо Кастеллі, які були виконавцями робіт родової успипальниці «останніх Збаразьких» – каплиці Св. Катерини Сієнської костелу Св. Трійці у Кракові. Дозволити собі таку архітектурну пластику«з динамічними фасадами та ефектами світлотіней» могли лише дуже багаті власники міста чи меценати. Як наприклад, король Ян ІІІ, племінниця якого Теофіла-Людовіка Вишневецька з Заславських володіла на той князівством, чи Анна Ходоровська.?!
9 червня 1901 р. збаразький декан о. Олексій Заячківський в церковному інвентарі записав таке: «Побудована 1758, поблагословлена по реставрації 1890 — в добрім стані. З каменя, крита бляхою. Чотири бочних престоли. Дзвонниця нова з трома дзвонами. Богослужіння що трета неділя. Мешкає сотрудник. Хата для сотрудника і дровітня убезпечені в «Дністрі» в лихом стані. Число душ 898.» У 1930-их роках, за отця В. Боліновського, згідно досліджень О. Мандрика, «церкву було відновлено: зроблено електричне освітлення, площу навколо церкви обведено кам’яним муром і залізною огорожею. Відновлено парафіяльний будинок. У 1995 р. на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку, на якій вказано, що з 1926 -1929 рр. у цьому будинку містилася читальня „Просвіти”. В 1963 р. церква була закрита, з неї зробили склад. В цей час був побитий іконостас церкви, зрізаний купол. В такому вигляді церква простояла до 1979 р. У 1982 р. в Успенській церкві організовується районний краєзнавчий музей, який в 1989 р. перенесено у Замковий палац. У 1990 р. храм був відреставрований і освячений (26 серпня 1990 р.) отцем Р. Сливкою (старшим). На даний час церква перебуває в складі ПЦУ, богослужіння проводить о. Роман Сливка (молодший).