Оборонна церква Преображення Господнього. Архівні фото

Оборонна церква Преображення Господнього була споруджена на переломі XVІ-XVІІ ст., про що свідчить фундаційний напис над вхідними дверима: “В лето от создания миру 7108 а иже от воплощення з Пресвятої Діви Марії Господа нашого Ісуса Христа 1600-го року на сем святом месте старожитнього монастира за благоизволением Божим на вечную честь і хвалу його святую сооружена бисть сия церков святого великого Спаса за держави и щасливого панування його милости Януша Збаражского воєводи брацлавського старости кременецького за старанням и працею служби його милости многогрішного раба Божия Григорія Новицького на той час старости Збаразького”.

Галицький катедральний канцлер о. Олекса Ганкевич, як в 1784 р. візитував церкви Збаразького намісництва/деканату, описуючи 14 квітня т.р. даний храм, зазначає таке: “Монастир Збаразький”. “Церква під титулом Преображення Господа [нашого] Христа на “dziedziń” (на подвір’ї) в wwoo (скоріш за все — “превелебних отців”) Василіан від незапам’ятного часу вимурована і склеплена на трьох верхах (тобто, склепіння влаштовані під трьома куполами), під гонтом…” і т.д. Очевидно, на той час фундаційна таблиця була затинькована.?! Рукопис “Księga historyi klasztoru Zbaraskiego Z. S. Bazylego, […] z dawnych zostałych notatów zebrana i oprawiona roku pańskiego 1767 dnia 1 października” написаний на 17 років раніше візитації о. О. Ганкевича і в ньому також фундаційна таблиця не згадується…

Візитація та інвентар церкви 1901 р. описують її так: “Св. Онуфрія; з каменю, бляхою крита, була монастирською ОО. Василіан; коли побудована … не знати; спалена 2 рази через татар а в році 1600, як свідчить таблиця через воєводу брацлавського, старосту кременецького за старанням слуги єго Григорія Новицького, старости Збаразького ЗРЕСТАВРОВАНА; до марта 1793 завідували оо. Василіани; до року 1843 належала до парохії в Збаражі місті, а грамотою консисторською з 29/… 1842 ч. 5514 зостала отлучена і прилучена от 1/1 1843 до самостійної капеланії в Старім Збаражи. Церква в добрім стані, обеспечена в “Дністрі”; два бочні престоли Св. Онуфрія і Св. Николая; досить утварі церковної; 2 чаші; дзвіниця в добрім стані; 5 дзвонів; відправлення богослужінь щонеділі і на свята поперемінно –  то Служба Божа, то вечірня; грошей тепер –  100 корон …” і т. д. “Чудотворної ікони нема; отпуст наданий в день Св. Онуфірія і Св. Преображення Г-днего грам. З 4.10.1845 ч. 1148. Варти [коло церкви] нема; кладбище лишень для гр.кат.; інтабульоване на церковь. Власник: Тадей Нементовський, рим. кат. Число душ обряду гр.кат. – 840, рим.кат. – 450 до Збаража, костела не мають; жидів — 20 душ. Школа двокласова, чотиристепенева, два учителі, виклад для українців на криличному, а латинникам — по польськи. Є читальня “Просвіти” 50 членів, голова –  парох, газети “Свобода”, “Діло”… Громадські каменоломні. Одна корчма, сидить жид. … Староство, суд, уряд податковий, пошта, стація телєграфична в Збаражи, залєзнична –  в Тарнополі –  24 кільометри. [Дано в] Збараж старий, дня 27 червня 1901 р. [підпис] о. Северин Наконечний”. Тобто, перша, монастирська церква, очевидно, була названа на честь Св. Онуфрія,  в 1600 р. “реставрована” (відбудована в камені і цеглі),  про сонячний годинник інформації ще немає..!

За всю свою історію храм пережив буремні роки повстання Б. Хмельницького (1648-1651 рр.) і напад турків Ібрагіма Шишмана (1675 р.). У 1700 році монастир і церква указом дідича Юзефа Потоцького були переведені на унію. 03 липня 1754 р. воєвода познанський Станіслав Потоцький (син Юзефа графа Потоцького) в Залізцях підписує надання цьому монастирю “три шнурі орного поля, фільварку над ставом з підданими, садку на винограді, трохи сіножатей та іншого з щорічною виплатою 400 польських злотих”. За це 6 монахів повинні були щотижня відправляти св. Літургії: одна – за родичів Станіслава Потоцького, а інша – за його дружину Гелену з Замойських, воєводзянки смоленської, а по їх смерті – жалобні поминальні за їх душі. Для згаданого монастиря у 1766 р. староста канівський Микола Потоцький надав 50000 злотих, щоб монахи викладали на руській мові теологію для тих, хто не знає латини; щоб оо. Василіани щорічно співали 4 парастаси і стільки ж літургій за душі Стефана і Іванни (батьків Миколая), а після його смерті – і за його душу також; щотижня весь рік (крім великоднього тижня) монахи повинні були відправляти 7 читаних служб і щочетверга – акафіст до св. Миколая за мецената, а після його смерті – за його душу. Крім того, у 1769 р. крайчий коронний Юзеф Потоцький († 1802, син Станіслава, як опікун малолітнього брата Вінцентія — власника Збаража) призначив монастирю «дві чверті поля на Базаринцях» і «дві чверті сіножатей в горах».

У 1771 році монастир згорів, але швидко був відновлений, оскільки вже у 1776 р. тут були відновлені теологічні студії і жило 5 монахів, а 8 серпня 1787 р., згідно з указом цісаря Йосифа ІІ, збаразький монастир оо. Василіан був остаточно ліквідований. 1 квітня 1788 р. житель міста Йоган Веллер купив за 8.300 “ринських” Василіянський монастир, згодом розібрав чернечі келії, а камінь використав на будівництво фільварку на Малому Залужжі. На високому кам’яному постаменті біля храму встановлено металевий хрест з написом: “Пам’ять данои свободи РБ 1848”. Зліва напис: “РБ 1875 опуст ювелія осмий месяце”, а згодом – монумент тверезості з написом на фронтальній стороні: “Кресть Христовь Пам’ять Тверезості всея весі Залужа дня 3 мая РБ 1888”. Був тут встановлений ще один дубовий хрест, приурочений 950-літтю хрещення на Русі, про що свідчив напис: “950-ліття хрещення Руси-України, 988-1938”.

В серпні 1990 р. ці старі дерев’яні хрести замінені новими, теж дерев’яними, тільки замість цифри “950” з’явилася цифра “1000” з написом на раменах “988-1988”. Старі хрести встановлено на цвинтарі сіл Залужжя і Ст. Збараж. В 1961 р. церква бул зачинено, а цінні культові речі вивезено. Період запустіння і варварства закінчився наприкінці 80-х років ХХ ст., коли після реставрації церкву Спаса було відкрито і освячено 17 вересня 1989 р. З 1990 р. настоятелем церкви є митрофорний протоієрей о. Михайло Найко, а з 1991 р. зареєстровано церковну громаду УАПЦ (тепер ПЦУ) Тернопільсько-Зборівської єпархії. На подвір’ї церкви вихідцем з с. Добриводи, київським скульптором Андрієм Барановським було виготовлено і встановлено скульптурний комплекс (хрест і постать ченця з мініатюрним храмом в руках, який наче несе його в пожертву Богові).

У червні 2002 року до церковного будинку був проведений природній газ, а у 2005 виконано реставрацію екстер’єру церкви.  Храм знаходиться на балансі Національного заповідника «Замки Тернопілля» і свого часу на території Княжої гори і «Монастирка» планувалося створення палеоскансену (музею просто неба) житлової та сакральної архітектури з відтворенням жител різних періодів, дерев’яних церков і т.п.

На даний час церква Преображення Господнього є діючим храмом с. Залужжя в складі Православної церкви України і унікальним туристичним об’єктом Збаражчини.